Новости Мира
Ваш надежный партнер!
Опубликовано: 01.09.2018
.
4.3. Участь помічника судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення , а також справ за зверненнями в порядку виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
Адміністративна відповідальність характеризується тим, що нормативною підставою її настання є: Кодекс України про адміністративні правопорушення, як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повітряний, а також окремі закони: «Про боротьбу з корупцією», «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та інші. Цією рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною підставою якої є тільки Кримінальний кодекс України.
Фактично підставою адміністративної відповідальності виступає адміністративний проступок, поняття, ознаки та склад якого закріплені в КУпАП України.
Адміністративна відповідальність застосовується державними органами та їх посадовими особами.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення (ч.1 ст. 276 КУпАП).
Справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 121, 122, 122-1, 122-2, 123, 124, частинами 1 і 2 ст.130 КУпАП , можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем роживання порушників (ч.2 ст. 276 КУпАП).
У випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст. 276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
З метою забезпечення виконання цих вимог закону у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.124 КУпАП, у випадках, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо- транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні (ця позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України 11.06.2004 р. за №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення »).
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в 15-денний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч.1 ст.277 КУпАП).
Для окремих категорій справ про адміністративне правопорушення визначені скорочені строку розгляду, а саме: справи про адміністративне правопорушення, передбачені статею 42-2, частиною першою статі 44, 44-1, 106-1, 106-2, статтею 162,173,173-1,173-2,178,185 і частиною першою статі 185-3, статями 185-7,185-10,188-22, 203-206-1 – розглядаються протягом доби, а статями 146,160,160-2,185-1,212-7 -212-20 – у 3-денний строк, статтями 46-1, 51 і 176 – у 5-денний строк , а статями 101-103 цього Кодексу – у семідений строк (ч.2 ст.277 КУпАП).
Розгляд адміністративних справ про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язанні з корупцією, здійснюються відповідними судами у 15-денний строк з часу надходження до суду (ч.5 ст.12 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення перелік яких визначений у статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім тих категорій справ, які визначенні у статті 221 КУпАп, суд (суддя) також розглядають справи про адміністративні проступки, вчиненні особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, тобто неповнолітніми.
За загальним правилом стосовно цих осіб застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП, а саме: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана;передача неповнолітнього під нагляд батьків або особа, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згоди, а також окремим громадянам на їх прохання.
У разі вчинення неповнолітніми особами адміністративного проступку, передбаченого статтями 44, 51, 121, 121-1, 122,122-1, 122-2,122-3, 123, 124, 124-1, 125, 126, 127, ч.1 та2 ст.130, 173, 174, 185, 190- 195 КУпАП, вони притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах, тобто до них застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 КУпАП.
За загальним правилом, справа про адміністративний проступок розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За її відсутності справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, чинне законодавство передбачає, що у разі скоєння адміністративного проступку, передбаченого статтями 44, 51, 146, 157, 160,160-2, 173, ч.3 ст.178, 185, 185-1, 185-3, 185-7, 187 КУпАП, присутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є обов’язковою.
При цьому слід зазначити, що даний перелік не є вичерпним. Окремими Законами України можуть бути передбачені й інші випадки, коли явка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов’язковою. Якщо особа, при цьому ухиляється від явки на виклик судді або органу внутрішніх справ, вона може бути піддана органом внутрішніх справ приводу. Осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративний проступок, називають учасниками провадження.
До учасників належать: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілий, законний представник, захисник, свідок, експерт, перекладач.
Слід звернути увагу, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не визнає посадову особу, яка складає протокол про адміністративні правопорушення, особою, що бере участь у розгляді (вирішенні) справи. Хоча наукові дослідження вказують, що процесуальний статус такої посадової особи спрямований на підтримання обвинувачення правопорушника, і її належить визнати учасником стадії вирішення справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст.268 КУпАП).
Потерпілим є особа, якій адміністративним проступком заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди. (ст. 269 КУпАП) Потерпілий має право знайомитись з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 КУпАП.
Захисником у справі про адміністративний проступок може виступати адвокат або інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ст. 271 КУпАП). Ці особи мають право знайомитись з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Свідок – це особа, яка знає про існування суттєвих обставин справи на підставі їх безпосереднього сприйняття як очевидець, або коли відомості про вказані обставини нею одержані з розповіді інших осіб або документів. (ст. 272 КУпАП) У свідка, як і будь-якого іншого учасника адміністративного провадження, є певні права і обов’язки. Свідок має право надавати пояснення рідною мовою або користуватись послугами перекладача у випадку, коли він не володіє мовою, якою ведеться провадження, надавати пояснення усно або письмово, на відшкодування у встановленому порядку витрат, яких зазнав у зв’язку з явкою до органу (посадовою особи), в провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення (ст. 274 КУпАП). До обов’язків свідка входить з’явитись у день та час призначений для розгляду справи про адміністративне правопорушення, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені питання. Злісне ухилення свідка від явки в суд тягне за собою адміністративну відповідальність, яка передбачена ст.185-3 КУпАП.
Експерт –це особа, яка є спеціалістом у галузі науки, техніки, мистецтв і т.н, що призначається органом чи посадовою особою, у провадженні якого перебуває справа про адміністративний проступок, у разі коли виникає потреба у спеціальних знаннях. Адміністративно-процесуальний статус експерта складають його права і обов’язки визначні в статті 273 КУпАП.
Підставою для проведення експертизи є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Результати експертних досліджень викладаються у письмових висновках спеціалістів.
Призначаючи експертизу, слiд керуватися статтями 57-61 ЦПК, а також положеннями Закону України вiд 25.02.1994 р. «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 08.10.1998 р., та постановою Пленуму Верховного Суду України вiд 30.05.1997 р., № 8 «Про судову експертизу в кримiнальних i цивiльних справах».
Предметом судової експертизи можуть бути питання, що стосуються будь-якої галузі науки, окрім права, оскільки вирішення правових питань є винятковою компетенцією органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення або суду. Саме з цієї причини на вирішення експертом неприпустимо ставити питання правового характеру.
Експертиза провадиться експертами відповідних установ або фахівцями, призначеними слідчим, прокурором і судом. Експертом може виступати будь-яка особа, що володіє необхідними знаннями для давання висновку.
Питання, поставлені перед експертом, і його висновок не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Будь-яку судову експертизу необхідно призначати лише в тому разі, якщо дійсно в цьому є необхідність — якщо без експертного дослідження і висновку експерта щодо того чи іншого питання неможливо встановити обставини вчинення адміністративного проступку.
За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи експерт несе кримінальну відповідальність. За злісне ухилення від явки до органів дізнання та досудового слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність (ст. 185-3 КУпАП).
Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне праворушення, у тих випадках, коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, або інші особи, які беруть участь у розгляді справи, не володіють мовою, якою здійснюється провадження. До обов’язків перекладача входить явка до органу, який його викликає, здійснення точного і повного перекладу. У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов’язки перекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона має бути попереджена. У разі злісного ухилення перекладача від явки до суду, ця особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності в порядку ст. 185-3 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 284 КУпАП, суддя виносить одну з таких постанову по справі про адміністративне правопорушення: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП; про закриття справи.
Чинне законодавство передбачає певні вимоги щодо форми та змісту постанови (ст. 283 КУпАП).
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази тощо).
В той же час, як свідчить судова практика в багатьох випадках у постановах не наводяться пояснення і ставлення до вчиненого правопорушення особи, яка притягається до відповідальності, пояснення свідків та інші докази вини правопорушника, міркування і мотивовані висновки суду, а лише одним реченням зазначаються ознаки правопорушення, що є недопустимо та тягне за собою оскарження постанови суду, та як правило її скасування.
При вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення судом одночасно розглядається питання про відшкодування винним майнового збитку, то у постанові в справі вказується розмір збитку, що підлягає стягненню, порядок і термін його відшкодування.
Постанова у справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і термін його оскарження.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується суддею, що розглянув справу, та має бути доведена до відома осіб, особисто зацікавлених в результаті розгляду справи, а також до відома підприємств, установ і організацій, яким вона адресована.
Важливим є те, що постанова негайно оголошується відразу ж після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої винесена постанова. У той же строк копія постанови вручається (під розписку) або висилається (про що робіться відмітка у справі) потерпілому на його прохання. Із даного правила є винятки.
Так, у справах про порушення митних правил копія постанови вручається особам, щодо яких її винесено, в порядку, встановленому Митним кодексом України.
Певна специфіка вручення копії постанови передбачена стосовно особи, що вчинила проступок, передбачений статями 174 «Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в невідведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку» та 191 «Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів» КУпАП, і якій підприємством, установою або організацією ввірено у зв’язку з виконанням службових обов’язків або передано у тимчасове користування вогнепальну зброю, а також бойові припаси. У даному випадку копія постанови по справі надсилається керівникові для відома і органу внутрішніх справ для розгляду питання про заборону цій особі користуватись вогнепальною зброєю.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення.
У разі опротестування постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження.
Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення, у порядку передбаченому ст. 294 КУПАП, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Порядок накладення адміністративних стягнень передбачений у главі 4 КУпАП України. Основними принципами застосування адміністративних стягнень є: законність, індивідуалізація адміністративної відповідальності з урахуванням характеру проступку і особи правопорушника.
Чине адміністративне законодавство передбачає ряд гарантій дотримання принципу законності, зокрема:
- КУпАП передбачає вичерпний перелік адміністративних стягнень, за межами якого компетентний орган чи посадова особа виходити не може;
- за кожний адміністративний проступок може бути накладено тільки одне основне чи основне та додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією відповідної правової норми. При цьому до порушника, одночасно, можуть застосовуватися заходи дисциплінарної чи цивільно-правої відповідальності;
- компетентний орган чи посадова особа не може виходити за межі передбаченого правовою нормою розміру адміністративного стягнення як в сторону зменшення, так і в сторону його збільшення.
Індивідуалізація адміністративної відповідальності проявляється в тому, що зі статтею 33 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Слід зазначити, що особлива роль відводиться обставинам, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, передбаченим, відповідно, статями 34 і 35 КУпАП.
Обставинами, що пом’якшують відповідальність є: щире розкаяння винного, відвернення вигни шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або учинення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких обставин чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Даний перелік не є вичерпним і законами України можуть бути передбачені й інші пом’якшуючи обставини.
Обставинами, що обтяжують відповідальність є: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп’яніння.
Перелік даних обставин є вичерпним і орган чи посадова особа не мають права визнавати в якості таких інші, не передбачені даною статтею.
Строки накладення адміністративних стягнень
Важливе значення мають строки накладення адміністративного стягнення. За загальним правилом, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при тривалому правопорушенні – два місці з дня його виявлення.
Якщо по факту правопорушення було порушено кримінальну справу, яку згодом було закрито, але в діях правопорушника виявлено ознаки адміністративного проступку, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушені кримінальної справи або про її закриття.
У разі вчинення особою двох або більше адміністративних проступків, адміністративні стягнення накладаються за кожне правопорушення окремо. Якщо справи про вчинення особою кількох проступків розглядаються одним і тим же органом чи посадовою особою, стягнення накладаються в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Водночас, до основного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке із вчинених правопорушень.
Якщо особа вчиненням адміністративного проступку заподіяла майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації, то компетентний орган чи посадова особа, які розглядають справу про накладення адміністративного стягнення, мають право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди. Однак це можливо тільки за умови, що сума заподіяної майнової шкоди не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Якщо дану справу розглядає суддя, то розмір шкоди не має значення.
У випадку заподіяння майнової шкоди у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, суддя має право покласти на нього відшкодування даної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її.
Накладення адміністративного стягнення не тягне за собою судимості, однак винна особа вважається такою, що має стягнення протягом року з дня закінчення виконання стягнення. Після закінчення року особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
2013 © Все права защищены. www.osreg.ru . При копировании материала с сайта не забываем указывать источник в виде активной ссылки на сайт.