Главная › Новости

Главные новости Кировограда (Кропивницкого) онлайн. Свежие...

Опубликовано: 08.10.2018

Кировоград попрощался с 26-летним разведчиком

Наталія Шаповалова: «У Донбасі ми втратили близько семи мільярдів гривень»

Навіть незважаючи на втрату частини торгових площ у Донецькій і Луганській областях, в 2014 році товарообіг торгової мережі «АТБ» склав 38 млрд. 859 млн. грн. Але раптом, ні з цього, ні з того, депутати захотіли націоналізувати успішне підприємство, звинувативши його в «підтримці сепаратизму».

Так, у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону «Про націоналізацію майна торгової мережі «АТБ» (№2689 від 21.04.2015). Спів­авторами законопроекту виступили, зокрема, лідер Радикальної партії Олег Ляшко, члени фракцій «Народний фронт» Тетяна Чорновіл і Михайло Гаврилюк, Семен Семенченко («Самопоміч»), Ігор Луценко («Батьківщина»), Сергій Трегубенко («Блок Петра Порошенка») і позафракційний парламентарій Володимир Парасюк.

Про те, що насправді відбувалося з магазинами «АТБ» на неконтрольованих територіях східної України розповідає заступник генерального директора ТОВ «АТБ-маркет» Наталія Шаповалова.

Наталія Анатоліївна, як ви вважаєте, чому в парламенті постало питання націоналізації мережі «АТБ»?

Мене обурюють звинувачення деяких депутатів у тому, що ми нібито допомагали та були причетні до незаконних дій людей, які підтримували «ДНР» і «ЛНР». «АТБ-маркет» як підприємство, напевно, найбільше постраждало від збройного конфлікту в Донбасі.

Наскільки активно ваша мережа розвивалася в Донецькій і Луганській областях в останні роки? Коли у супермаркетів «АТБ» почалися перші проблеми в регіоні?

За 5 років ми в Донецькій і Луганській областях відкрили 183 магазини та сучасний розподільчий центр категорії «А», щоб забезпечувати жителів продуктами і щоб ціни на товари були такими ж, як у Дніпро­петровську та в інших містах України, створили робочі місця для місцевих жителів.

У травні минулого року в першу чергу в нас постраждали магазини, які були розташовані в містах Слов’янськ, Миколаївка і Красний Лиман. Як тільки в Слов’янську пролунали перші постріли, в наш магазин потрапив снаряд, будівля горіла, і ми змушені були її залишити. З цього моменту ми не змогли забезпечити ні вивезення товару, ні збереження свого обладнання. В результаті невідомі особи стали розкрадати товар.

Потім почалися обстріли в Донецьку, де ми були змушені закрити частину магазинів через загрозу життю та здоров’ю співробітників. Навіть коли банки відмовилися працювати, ми все одно продовжували продавати, забезпечуючи населення необхідними продуктами, при цьому гроші у нас накопичувалися в магазинах. Ми не могли їх нікуди вивезти. Люди зі зброєю якимось чином отримували інформацію, що у нас є готівка в сейфах, погрожували співробітникам зброєю, забирали виручку безпосередньо з працюючих магазинів. Мало того, що виникла загроза нашої фінансової платоспроможності, до того ж з’явилася велика проблема — загроза життю наших співробітників.

Як ви вирішували подібні питання, чи пропонували працівникам виїхати з небезпечної зони?

Ми закривали магазини і сприяли всім співробітникам, які готові були виїхати. Коли стали серйозно бомбити аеропорт і сам Донецьк, ми повідомили працівникам «АТБ», що взяли на себе фінансування вивозу дітей наших співробітників у Дніпропетровськ в табір на базі дитбудинку №1. Ми забезпечували їх харчуванням, одягом і крім того, що компанія виділяла кошти на утримання цих діток, яким було від 4 до 16 років, так ще й наші співробітники, які працюють у різних містах, допомагали нам книгами, одягом, взуттям. Багато хто навіть запрошував переселенців до себе на певний час пожити.

Також підприємство надавало допомогу дитячим таборам, де тимчасово проживали переселенці, відвозили туди памперси, одяг, гуманітарну допомогу. Компанія пережила за цей рік багато негараздів. Наших співробітників, що підтримують Україну, забирали в підвали, тримали по дві-три доби.

А конкретніше про ці випадки...

У невеликих містах озброєні люди приходили в супермаркети і забирали керуючих магазинами на кілька годин для допиту. Могли затримати на кілька діб. У таких випадках ми займалися цими питаннями за допомогою нашої служби безпеки. Траплялося таке, що доводилося платити викуп, аби врятувати людей. Був серйозний випадок в Луганську, коли нам вдалося витягнути з катівень нашого співробітника, я не хочу називати прізвище. Коли ми його викупили й забрали, то відразу відправили за рахунок компанії у реабілітаційний центр і оплатили лікування. Тоді людину протримали в полоні більше 10 днів, над нею морально знущалися і застосовували фізичне насильство.

Наскільки масовими були подібні випадки?

У зв’язку з тим, що у нас багато людей працювало в Донецьку та Луганську, основні допити і затримання відбувалися з адміністративним персоналом, це або керуючий магазином, або заступник керуючого. Деякі наші співробітники підтримували так звані «ДНР» і «ЛНР», і ми самі до кінця не розуміли, хто з нашого персоналу підтримував Україну, а хто — ні. Наприклад, в однієї із заступників керівника, яка була матеріально відповідальною особою та мала доступ до грошей магазину, чоловік працював на одну з новостворених структур. За її наводкою приходили якісь люди і, погрожуючи вогнепальною зброєю, забирали гроші та товар.

Коли такі випадки почастішали, ми стали массово закривати магазини. В першу чергу через те, що виникла небезпека для життя персоналу. До того ж, ми розуміли, що загострюється ситуація також всередині колективу. Виникала напруженість, частина людей підтримувала самопроголошені республіки, тому тим, хто виступав за Україну, було небезпечно там залишатися. Але у багатьох, з різних причин, просто не було можливості виїхати. Мені навіть зараз телефонують наші колишні співробітники з Луганська, і розповідають про те, що їх змушують працювати в «народних» магазинах, хоча насправді вони підтримують українську владу.

Які збитки понесла мережа в результаті збройного конфлікту на сході України? Ви в змозі зараз хоч якось контролювати торговельні точки, що опинилися на проблемних територіях?

За нашими підрахунками, ми зазнали збитків на суму понад 7 млрд. грн. 152 магазини залишилися на непідвладній Києву території і компанія їх не контролює. Розграбований і частково зруйнований розподільчий центр підприємства в Донецькій області, його будівництво та обладнання коштувало нам кілька мільярдів гривень, і товарів на складі залишилося більше ніж на мільярд.

За нашою інформацією, на сьогодні більше десяти магазинів, відчужених «ДНР», працюють під їхньої назвою «Перший республіканський супермаркет», ще майже 20 магазинів торгують під нашими вивісками.

Близько 18 магазинів у Луганській області працюють під торговою маркою мережі «Народний», ще кілька магазинів захоплено невідомо ким, і один магазин в Антрациті використовується під комендатуру «козацтва».

Зрозуміло, що нашими об’єктами користуються незаконно, товарами, вивісками, логотипом, фірмовим одягом. І люди в Україні, які про це в деталях не знають, думають, що «АТБ-маркет» до цього якось причетний. Насправді ми до цього ніякого відношення не маємо.

Скільки взагалі в Україні магазинів АТБ ?

Без урахування тих, що ми втратили, 673 у 178 містах в 16 областях України.

Події у Донбасі якось вплинули на цінову політику «АТБ» у магазинах на підконтрольній Україні території?

Свої проблеми на плечі людей ми не перекладаємо. Компанія навіть починає акцію «Базарний день», коли ми спільно з виробниками та постачальниками товарів опускаємо ціни від 5 до 40%, знижуючи торгову націнку. Ми витримуємо всі націнки, відповідно до законодавства щодо соціальної групи товарів. «АТБ» представляє з себе мережу магазинів-дискаунтерів і наша ціна впливає на весь продовольчий ринок.

З цієї точки зору, якби нас не було, то ціни на харчування в супермаркетах і в інших магазинах виявилися б набагато вищими. Завдяки конкуренції покупець отримує вигідну вартість і якісний товар. Наші ціни на 10–15% нижчі, ніж середні по ринку. Це забезпечується за рахунок того, що ми співпрацюємо безпосередньо з виробниками товарів, беремо великі обсяги товару, а підприємства-партнери ростуть разом із нами. Наше завдання — здійснити якомога швидше оборот товару. Тому в нас націнка мінімальна.

Компанія розраховує на якісь компенсації? Все-таки втрачено 152 магазини. І хто саме повинен відшкодувати збитки, нанесені «АТБ»?

Не готова зараз озвучити конкретні плани на цей рахунок. Можу тільки сказати, що, незважаючи на всі наші втрати, ми жодного постачальника не підвели та з усіма розрахувалися за товар, втрачений в зоні АТО, а це сотні мільйонів гривень.

Зрозуміло, що нам довелося відмовитися від багатьох речей, які підприємство може собі дозволити в нормальний мирний час. Ми шукаємо способи зменшення витрат, наприклад, на електроенергію, на тепло, ще на якісь витратні речі. Але компанія розвиватиметься навіть із урахуванням усіх негативних факторів.

Також зверну вашу увагу на те, що ми продовжуємо платити орендну плату за землю на рахунки держказначейства України, за об’єкти, розташовані на непідконтрольних територіях. Адже на сьогодні цей платіж законодавчо ніхто не скасував. Ми ледве встигли позакривати договори з комунальних послуг і відключити наші магазини в Донбасі від електрики.

Наше підприємство докладає багато зусиль, аби вирішити економічні та соціальні проблеми співробітників — переселенців із Донбасу. У нас в різних містах працюють люди, які переїхали з захоплених територій, ми їм допомагаємо з житлом, влаштовуємо дітей в школи. Таким чином керівники компанії виховують корпоративний дух.

Зрозуміло, що за такої ситуації, зважаючи на наші втрати, звинувачення в тому, що ми нібито надавали допомогу особам, які захопили владу в Донбасі, сприймаються особливо болісно.

Фото: АТБ.