Главная › Новости

Гетьман Мазепа в новорічну ніч співав у нашому краї українських пісень

Опубликовано: 23.10.2018

Новорічні клопоти в усі часи були схожі: чим накрити святковий стіл, у колі яких людей у щирому спілкуванні провести особливу ніч. Колись так само, перебуваючи на Волині, переймався цим і гетьман Іван Мазепа. У новорічні дні зустрічі 1706 року, тобто майже 310 літ тому, випало йому не раз проїхатися з Кременця на Броди, а звідти у Дубно.

Справа в тому, що ще з осені 1705 року, під час Північної війни, йому з козаками, виконуючи завдання царя всія Русі Петра І, довелося втихомирювати заворушення на Правобережжі, викликані чварами серед польської шляхти. Квартирував із військом у місті Дубно на Волині.

І вже тоді, очевидно, виношував плани зближення зі шведським королем Карлом ХІІ – той міг би стати союзником у прагненні Мазепи протистояти політиці Петра І в Україні.

Ось як про цю сторінку біографії Івана Мазепи розповідає белетризована “Історія Русів”:

“Гетьман, не виходячи з Польщі, розташував війська свої на зимові квартири у частині Галичини і мав головну квартиру в місті Бродах, а звідтіль приходив узимку з легким корпусом до міста Мінська і був при тому в місті Слуцьку, начебто для нарад з польськими вельможами про способи подальшого ведення з шведами війни із кращим, супроти попереднього, успіхом; вернувшись до Бродів, привів він із собою кількасот польських охочих з жовнірства їхнього, нібито прихильних до партії попереднього короля Августа і загнаних прибічниками нинішнього короля Лещинського…”

З Дубна й Бродів гетьман часто навідувався до княгині Ганни Дольської на хутір Біла Криниця біля Кременця. Княгиня була в родинних зв’язках із підтриманим шведами познанським воєводою Станіславом Лещинським, який волею обставин став польським королем. Можна було б і з ним обговорювати перспективи входження України до Речі Посполитої на умовах повноправної автономії, проте не залишалося сумнівів: верховенство в політиці все-таки матиме Карл ХІІ.

А тут ще й царський посланець на Волинь Олександр Меншиков розперезався – заповзявся розпоряджатися козаками, не беручи до уваги думку гетьмана. Причому цар ще й заохотив його сатрапські вихватки, надавши у володіння Корець і Полонне.

1706 рік Іван Мазепа зустрічав у гостинному двоповерховому палаці Дольської – його запросили бути хрещеним батьком онука Ганни. Бенкетували дві доби, майже безперестанку. При вишуканих напоях та наїдках добре точилася розмова, раз у раз зринала пісня. Мазепі приписують авторство кількох пісень. Людиною він був і справді поетичною, непересічною. Щедро підтримував будівництво та відновлення церков, був меценатом мистецтва. Чи ж не прояв це особливого складу вдачі: у віці більш як 60 літ закохатися в юну Мотрю Кочубей? Його листи до неї – то свідчення нерозтраченої піднесеності, окриленості і смішної підстаркуватої наївності водночас.

Та Новорічні турботи 1706-го для 66-літнього гетьмана були далекі від ліризму. В одному з тестаментів зберігся запис, що після двох днів святкувань Мазепа з княгинею Дольською вирушили з Білої Криниці на Броди. Він позичив їй під заклад маєтку в Чорному Острові 10 тисяч дукатів. Важко сказати, навіщо. Принаймні не для розваг.

Приятелювання з Ганною (ймовірно, в більш ранні часи то було й щось більше, ніж приятелювання) Іван Степанович Мазепа, безумовно, використовував і з політичною метою – для з’ясування настроїв шведського двору та передумов угоди зі Швецією.

Коли згодом Ганна Дольська недвозначно в листах натякнула про свої претензії на почуття Івана Мазепи, той поставився до цього показово легковажно.

Утім, тут багато неясного. Адже одного разу після перебування з царевичем Олексієм у місті Жовква гетьман попросив його їхати, а сам завернув до Кременця, на Білу Криницю. Затим княгиня надсилала листи Мазепі у Львів, Київ. Але той попросив Пилипа Орлика, аби склав чемну відповідь із проханням більше не писати.

Що стало причиною охолодження в стосунках – вік Ганни (поза 50 літ), її релігійні і політичні переконання чи легковажність залицяльника Івана, не довідався ніхто.

А новорічні гуляння під Кременцем з нагоди зустрічі 1706 року залишилися однією з романтичних сторінок у біографії українського гетьмана.

Наприкінці зазначу, що тодішні поїздки Івана Мазепи з Бродів у Дубно чи в Кременець і назад неодмінно відбувалися через Радзивилів (Радивилів), однак у документах, пов’язних з цією сторінкою біографії гетьмана, Радзивилів не згадується.

Володимир Ящук.