Главная › Новости

Колядки, щедрівки та засівання – побажання щастя чи спосіб заробітку?

Опубликовано: 24.10.2018

Ще з давніх-давен український народ славився своєю національною культурою, традиціями та звичаями. І новорічні свята – не виняток. Прийнято вважати, що в основній масі до традицій, звичаїв та обрядів більш шанобливо ставляться у нас на Західній Україні, та на жаль останніми роками етнос куди більше відходить на другий план і як не прикро його місце займають жадібність та гроші. Святкуючи вдома Новий рік 2013 та Різдво я помітив, що молодь перетворила традиції – коляду, засівання та щедрування у спосіб заробітку. Саме про це і будемо сьогодні говорити.

Одразу після Нового Року молодь ходить по хатах і засіває, бажаючи господарям аби був хороший врожай і щоб голова їх не боліла. На першу Святу Вечерю 6 січня люди колядують, але зазвичай лише у рідні, а ось 7,8 та 9 січня уже можна ходити в гості, співати колядки, віншувати та просити коляду. На Старий Новий Рік, 14 січня, знову ж таки, засівають пшеницею, а 19 січня на Водохреща – щедрують.

Отож, ось ми нарахували цілих 6 днів коли можна ходити в гості бажати добра та отримувати за це гостинці. Та кому тепер потрібні ті гостинці, ось гроші – то інша справа.

Очевидно, що тепер, коли люди замість солодощів та цукерок дають дітям гроші, чадо недовго думаючи беруть пакунки з пшеницею і йдуть «косити бабло». Я не жартую, у невеличких містах молодь примудряється за день по 100-200 грн. «заробляти». Нічого не маю проти, але ж у що перетворилися тепер колядки і щедрівки? Вони стали скоромовками, які навіть не проспівуються, а проговорюються за 20-30 секунд. А на 1 січня, одразу після нового року до мене приходив хлопчик який засівав 5 секунд! Ви тільки уявіть собі! Думаєте я щось зрозумів з того, що він там бубонів собі під ніс?

Не претендую на найкращого знавця традицій, але точно мені відомо, що раніше було так: чим красивіше ти проспіваєш і чим більше пшеницею всієш коридор хати, до якої прийшов, тим більше будуть задоволені господарі, та кращі гостинці ти отримаєш. Так, так, саме гостинці, а не гроші.

А що говорити тоді про те, що люди все частіше на період свят зачиняють хвіртки та двері за замок, відключають дзвінки лише аби колядники не достукалися, бо знову доведеться вислуховувати ті скоромовки та ще й гроші за те платити.

Та що я хочу вам сказати, ми самі винні. Почали дітей обдаровувати грошенятами за колядки та щедрівки, діти як це не смішно, але зробили з цього «бізнес», а ми тепер самі ж від них переховуємось, коли вони приходять. Одна проблема породила іншу, а та ще одну. Фольклор відійшов на задній план, але ж треба пам’ятати, що народ та держава існують доти, доки мають свої традиції.

Як же повернути дух традицій дітям та відродити стародавню українську культуру та пояснити їм, що новорічні свята – це не спосіб заробітку, а українські звичаї, без яких існування українського народу не можливе?

Насамперед, все повинно починатися з кожної окремої родини. Тільки виховання в родині та привиття дитині із народження любові до народної культури здатні створити диво . Вчіть зі своєю дитиною красиві колядки та щедрівки, розповідайте про звичаї і традиції наших предків. Поясніть, що суть коляди не в тому, щоб якнайшвидше відспівати колядку і піти до наступної хати, а в тому, щоб побажати господарям щастя, добра, хорошого врожаю, радості та всіх благ, відігнати від хати нечисть адже народився маленький Ісусик, який «..не спить, не дрімає, своїми ручками весь світ обіймає».

Окрім того, колядників варто перестати обдаровувати грошима, а замість них давати солодощі, чи запрошувати до хати скуштувати куті. Таким чином вирішення однієї проблеми автоматично вирішить і всі інші.

Також про відродження українських національних традицій повинна подбати і держава. У школах повинні з’явитися уроки, під час яких дітям би розповідали про те, як жили їх діди та прадіди, яких традицій вони дотримувалися та як святкували свята.

Україна, її культура та звичаї дуже багаті та різноманітні. Тільки ми забули про спадщину, яку залишили нам наші діди. Тож давайте разом перетворимо новий-старий спосіб заробітку для колядників у справжнє християнське свято, яким воно колись і було.